Голови дільничних-виборчих комісій, котрі оголошували прізвище обраного кандидата в кожному бюлетені, забороняли спостерігачам наближатись до себе ближче, ніж на три метри, відтак перевірити, чи правильне прізвище оголошує голова комісії, було майже не можливо.
31 жовтня: Хеллоуін на День виборів
31 жовтня, котре в Броварах розпочалось вибухами димових шашки в одній з виборчих дільниць в ЗОШ №6, немов спроба задати тональність дню голосуванню, насправді мало небагато шансів стати дійсно гарячим в плані боротьби між владою та опозицією. Як вже неодноразово зазначалось в попередніх розділах, основну частину роботи, аби забезпечити собі необхідний результат, владою було пророблено ще задовго до, власне, дня виборів. Прибравши з дистанції основного конкурента в змаганні за посаду мера, а також «розчистивши» певні мажоритарні округи від опонентів кандидатів від владної команди, групі Трощенка-Сапожка та Партії Регіонів залишалось лише «правильно» підрахувати голоси виборців. Для цього міською виборчою комісію були сформовані повністю підконтрольні дільничні виборчі комісії, члени яких під тиском різного характеру мали б завершити, вибудувану раніше, схему саме в процесі підрахунку голосів.
Завадити такому сценарію могли хіба що напрочуд якісно підготовлені мобільні групи спостерігачів та юристів від опозиційних сил, котрі б діяли взаємно та ефективно реагували на порушення під час процесу голосування, а особливо – в процесі підрахунку бюлетенів. Проте такого ресурсу, як виявилось пізніше, броварські опозиціонери в своєму розпорядженні не мали.
Справедливості заради слід зазначити, що масових порушень, котрі могли значно вплинути на хід голосування, від ранку до вечора 31 жовтня не помічалось. Проте були серйозні порушення на окремих дільницях, деякі з яких мали б стати безапеляційною підставою для скасування результатів волевиявлення в конкретних дільницях чи округах та проведення повторних виборів (як, наприклад, ситуація з мажоритарником Гребініченком, котра описувалась вище). Втім, навіть на такі порушення ні ТВК ні ДВК належним чином не реагували, не кажучи вже про менш принципові.
Так, непоодинокими були випадки, коли деякі голови комісій навідріз відмовлялись реєструвати заяви спостерігачів про порушення на їхніх дільницях, ніяк не мотивуючи подібну свою поведінку. Доходило до того, що навіть під тиском кількох присутніх кандидатів в депутати та спостерігачів, голова комісії просто не реагував на їхню вимогу зареєструвати заяву про очевидне порушення, коли прізвище кандидата на офіційному плакаті для ознайомлення виборців з інформацію не співпадало з його автобіографічними даними, навіть не зважаючи на те, що всі дії ДВК фіксувались на аудіо та відеоплівку. В кулуарах інші члени дільничної комісії зізнавались, що голові ДВК дана неофіційна вказівка відмовляти в реєстрації будь-яких заяв про порушення виборчого законодавства та протидіяти складенню актів про порушення на території дільниці (дільниця в спортзалі СЗОШ №5). Таким чином ТВК намагалась уникнути в майбутньому будь-яких підстав для оскарження результатів виборів у судах.
Підвалини ще однієї технології, котра була задіяна вже в день голосування, також були закладені ще попередніми рішеннями міської виборчої комісії. Цього разу місто було заново поділені на округи, в результаті чого деякі дільниці вперше за багато років перевели з одного округу в інший. Таким чином багато броварчан, котрі традиційно впродовж років приходили на одну й ту ж дільницю, не знаходили себе в списках виборців. Пояснення членів дільниць про те, що відтепер мешканці окремих будинків голосують в іншому місці, часто відбивало бажання в і так малоактивного, на цих виборах, електорату іти світ за очі на пошуки власної дільниці, аби виконати громадянський обов’язок. Важливо, що потенційних виборців кандидатів від влади така проблема не стосувалась: певні групи броварчан, так чи інакше залежні від влади (зокрема працівники комунальних підприємств, закладів освіти і т.п.) змушені були віддати свій голос. Відразу біля кількох дільниць були помічені невідомі особи, котрі фіксували деяких виборців на виходах дільниць в підозрілих списках, де на виході з виборчої дільниці виборець мав поставити свій підпис. Такі «контролери» на початку представлялись працівниками соціологічної агенції «Социс», проте при появі відеокамер та після прохань спостерігачів представитись, «соціологи» відмовлялись демонструвати будь-які документи та намагались якнайшвидше залишити своє «робоче місце».
Спостерігаючи подібну ситуацію на дільницях, спостерігачі від деяких політичних сил, котрі перебували «в опалі», не виключали будь-якого розвитку подій, аж до подібного, що мав місце на легендарних виборах у Мукачево. Відтак запасались засобами особистої оборони, провіантом, відеокамерами та диктофонами, ліхтариками (на випадок вимкнення електрики, як то часто буває, коли дільниця показує не той результат, котрий від неї вимагають контролери від влади) та іншими, звичними для «тихих українських виборчих ночей», спецзасобами.
Проте ситуація на дільницях при підрахунку голосів в приміщення виборчих дільниць виявилась напрочуд спокійною. Переважна більшість спостерігачів не надто активно реагували на порушення під час розпечатування скриньок для голосування та погашення невикористаних бюлетенів. Процес підготовчих процедур відбувався настільки довго, що сам підрахунок голосів на багатьох дільницях розпочинався лише під ранок, та й рахували в першу чергу бюлетені для голосування за кандидатів в депутати до обласної ради. Варто зауважити, що й принципових порушень, котрі могли вплинути на результати волевиявлення, більшість спостерігачів на цих етапах не помічали.
Це певним чином приспало їхню пильність, а коли дійшла черга до підрахунку головних, для міста, бюлетенів – за кандидатів на посаду мера та броварських депутатів – до цього додалась ще й втома, викликана багатогодинним перебуванням в закритому приміщенні виборчої дільниці, адже будь-кого впускати або випускати з дільниці до завершення всіх підрахунків було заборонено, за чим пильно стежили присутні правоохоронці.
Проте саме на цьому етапі і відбувались основні зловживання з боку членів ДВК. Голови дільничних-виборчих комісій, котрі оголошували прізвище обраного кандидата в кожному бюлетені, забороняли спостерігачам наближатись до себе ближче, ніж на три метри, відтак перевірити, чи правильне прізвище оголошує голова комісії, було майже не можливо. Інші ж члени ДВК, котрі перераховували купки з розподіленими по кандидатам, бюлетенями, в абсолютній більшості випадків підтверджували дані голови комісії, а перерахувати бюлетені власноруч, аби пересвідчитись в правильному підрахунку, спостерігачам також не дозволялось. Виходило, що чесність підрахунку голосів, відданих за того чи іншого кандидата, була на совісті лише кількох членів виборчої комісії. В умовах тиску, котрий здійснювався на ТВК ще на етапі формування ДВК з боку влади, досягти задовільних результатів голосування для владної групи, при вищеописаній процедурі підрахунку бюлетенів, було зовсім не складно.
Цікаво, що ще до завершення голосування, деякі члени виборчих комісій в приватних розмовах називали вірогідний результат по основним кандидатам на своїй дільниці. Вже після підрахунку голосів виявилось, що такі «прогнози» були дуже недалекими від зафіксованих результатів в протоколах, хоча про проведення жодних професійних екзит-полів на броварських виборах, а тим більше про їхні результати, інформації на той час не з’являлось.
ТЕРИТОРІЯ ПРАВДИ 